Православна Церква

шанує пам’ять 

святителя Полікарпа, єпископа Смирнського

08 березня /23 лютого

sv_Polikarp_SmyrnskiyСвятитель Полікарп, єпископ Смирнський, народився близько 80 р, жив в Малій Азії, в м. Смирні. Рано залишившись сиротою, він був вихований, за вказівкою Ангела, благочестивою вдовою Каллістою. Після смерті названої матері Полікарп роздав свій маєток і став вести непорочне життя, допомагаючи хворим і немічним. Його дуже полюбив і наблизив до себе святий єпископ Смирнський Вукол (пам’ять 6 лютого). Він рукопоклав Полікарпа в диякона, доручивши йому проповідувати в храмі Слово Боже.

У той час був живий святий апостол Іоанн Богослов. Святий Полікарп був особливо близький до святого Іоанна Богослова, якого супроводжував в його апостольських подорожах. Святитель Вукол висвятив святого Полікарпа в пресвітера, а незадовго до смерті заповів поставити його єпископом на Смирнську кафедру. Коли відбувалося посвячення святого Полікарпа в єпископи, йому з’явився Господь Ісус Христос. Святитель Полікарп з апостольською ревністю керував своєю паствою. Користувався він великою любов’ю і серед священства. З великою теплотою ставився до нього святий Ігнатій Богоносець. Вирушаючи в Рим, де його чекала страта, він писав святому Полікарпу: “Як керманичам потрібні вітри або тим, хто терпить від бурі – пристань, так теперішньому часу потрібний ти для того, щоб досягти Бога”.

На Римський престол вступив імператор Марк Аврелій (161 – 180), на християн було розпочато одне із найжорстокіших гонінь. Язичники вимагали, щоб суддя шукав святого Полікарпа – “батька всіх християн”. В цей час святитель Полікарп за наполегливим проханням своєї пастви перебував в невеликому селищі недалеко від Смірни. Коли воїни прийшли за ним, святий Полікарп вийшов назустріч і велів їх нагодувати, а сам в цей час став молитися, готуючись до мученицького подвигу. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять 

преподобного Шіо Мгвімського

07 березня /22 лютого

Shio_MgvimskiyПреподобний Шіо (Симеон) Мгвімскій (від груз. Мгвіме – печера – Печерський) народився в Антіохії Сирській. Батьки його були християнами і виховували свого сина як єдиного спадкоємця. Юнак отримав гарну освіту, вивчив Святе Письмо. Любов до Слова Божого так глибоко проникла в серце молодого Шіо, що він постійно тримав його в розумі своєму і навіть завжди носив при собі Євангеліє, Послання апостола Павла і Псалтир. І вже в ранні роки був обдарований здатністю тлумачення Слова Божого.

Дізнавшись про святого подвижника Іоанна Зедазнійського, Шіо таємно покинув рідну домівку і попрямував до святого. Преподобний Іоанн повернув юнака батькам, передбачивши, що і вони стануть ченцями. Передбачення скоро виповнилося: Шіо переконав їх провести залишок їх життя в чернецтві, а сам, вживши на користь бідних і монастиря залишок їх майна, прийшов до преподобного Іоанна, котрий просіяв в ті часи в Антіохії, і, отримавши від нього постриг в чернецтво, став його учнем.

Через 20 років преподобний Шіо в числі 12 інших обраних учнів святого Іоанна відправився в Іверію (Грузію) для проповіді Слова Божого.

Послуживши цій справі поширення віри Христової, преподобний Шіо побажав жити відлюдником. І з благословення католікоса Євлалія і свого вчителя преподобний Шіо направив свій шлях на захід від Мцхета в непрохідні нетрі лісові. Тут, в пустелі, захищеній стрімкими і зовсім крутими стінами піщаної гори від погляду людського, Шіо оселився в тісній печері, їм самим висіченим у скелі, за розмірами ледь достатньою, щоб сховатися в ній. За суворий аскетичний подвиг Шіо удостоївся дивовижних видінь. У скелі відкрилось джерело, що напувало відлюдника водою, а їжу приносив святому голуб. Цей-то голуб, по волі Божій, що постановила не залишати під спудом благодатний світильник, і відкрив людям місце подвигу преподобного Шіо. (подробнее)

Православна Церква вшановує

Козельщанський чудотворний образ Божої Матері

6  березня/21 лютого

Kozelschanska_ikona_Bozhoi_MateriКозельщанська ікона Божої Матері належить до числа ікон більш пізніх за часом прославлення (1881) і в той же час до числа найбільш шанованих. Ікона ця італійського походження і була привезена в Росію однією з придворних імператриці Єлизавети Петрівни (1741 – 1761). Власниця ікони вийшла заміж за писаря Запорізького війська Сіромаху. Так ікона потрапила на Україну. У XIX ст. вона належала роду Капністів і була їх сімейної святинею. Ікона знаходилася в селі Козельщині Полтавської губернії. На сирній седмиці 1880 р дочка В. І. Капніста Марія захворіла. Місцевий лікар визначив незначний вивих ноги, від неправильного ухилу в бік, і наклав гіпсову пов’язку. Через деякий час її повезли до харківського хірурга. Він також визначив вивих. Щоб зменшити біль ноги при ходьбі, був зроблений особливий черевик зі сталевими пружинами, що охоплює ногу вище коліна, і наказано приймати теплі ванни. Пройшов піст, але хвора не відчувала полегшення.

Після Великодня Марія відчула страшний біль і в іншій нозі, яка у неї скривилася, як і перша. Її батько знову звернувся до лікаря, який знайшов і в лівій нозі вивих, і надів на цю ногу сталеві пружини, порадивши негайно везти дівчинку на Кавказ для лікування мінеральними водами і гірським повітрям. Подорож на Кавказ і лікування заподіяли ще більші страждання. Сили дівчинки впали, вона втратила будь-яку чутливість в руках і ногах та не відчувала навіть уколів. При огляді, крім колишніх ушкоджень організму, були знайдені ще вивихи в плечових суглобах, в лівому стегні і крайня чутливість в хребетному стовпі по всій його довжині. Така сильна ступінь хвороби і невідомість її причини змусили повернутися додому. У жовтні місяці батько поїхав з хворою дочкою до Москви. Тут він звертався до найвідоміших лікарів, які заявили, що вони безсилі перед хворобою. (подробнее)

Православна Церква шанує пам’ять

святого благовірного князя Ярослава Мудрого

5  березня/20 лютого

kalendarБлаговірний князь Ярослав Мудрий народився близько 983 року та був другим сином Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого та його дружини, полоцької княгині Рогнеди. В п’ятирічному віці був охрещений з ім’ям Георгій. 

Навчався Ярослав Мудрий у Києві, найімовірніше в одній із тих шкіл, які його батько Святий Володимир Великий відкривав для дітей зі свого боярського оточення. Певний час він жив із матір’ю в селі Предславине під Києвом у заміській князівській садибі. Саме звідси Ярослав посів князівський престіл у Ростові, а після смерті свого брата Вишеслава був переведений до Новгорода. Сталося це не пізніше 1013 року.

Новгородом князь Ярослав керував близько п’яти років і в цей період він завзято боронив економічне становище свого Князівства й не охоче платив данину столичному Києву.

Коли Святий Благовірний князь дізнався, що його брат Святополк убив своїх трьох братів Бориса, Гліба та Святослава, то пішов на нього війною. За допомогою варягів переміг військо підступного брата разом із з його помічниками-чужинцями поляками на чолі з королем Болеславом Хоробрим і печенігами й заволодів Києвом спочатку в 1016 році, а потім в 1018 році.

Основним своїм завданням у власній державі Ярослав Мудрий ставив поширення християнства. Також він прагнув зробити свою державу більш монолітною та цивілізованою через уведення на всіх її землях єдиного й справедливого писаного закону, який отримав назву «Руська правда». Ці закони відображали відносини між державою і Церквою.

Святим князем Ярославом було здійснено кілька військових походів, що мали стратегічне значення для зміцнення кордонів держави. Також було засновано чимало нових міст. 

Київський правитель надавав великої уваги поширенню освіти й писемності в державі й продовжив працю свого батька на шляху розвитку духовної освіти. (подробнее)

Православна Церква шанує пам’ять 

преподобних сповідників Євгенія та Макарія, пресвітерів Антіохійських (363)

4 березня/19 лютого

prpp.Makariy_ta_EvgeniyСвяті преподобні сповідники Євгеній та Макарій були пресвітерами Антіохійської церкви. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять 

преподобного Косьми Яхромського

03 березня /18 лютого

kalendar001Преподобний Косьма Яхромський народився в благочестивій родині у Володимирській землі. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять 

Великомученика Феодора Тирона

02 березня /17 лютого

kalendar001У місті Амасії, в Понтийской області, за часів гоніння імператора Максиміана (286-305 рр. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять 

преподобного Маруфа, єпископа Месопотамського

01 березня /16 лютого

sv.MarufПреподобний Маруф був єпископом заснованого ним міста Тигрита (по-грецьки – Мартирополь), прикордонного міста Візантійської імперії та Персії. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять 

преподобного Пафнутія, затворника Печерського

15 /28 лютого

Pafnutiy_ZatvornykПро життя преподобного Пафнутія до наших днів збереглося дуже мало відомостей. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять 

преподобного Ісаакія, затворника Печерського

27 /14 лютого

Isaakiy_Zatvornyk_PecherskiyЖиття преподобного Ісаакія Печерського слугує прикладом та доказом того, що людині неможливо уникнути спокус, але, з іншого боку, не може бути такої спокуси, котрої б не змогла витримати людина, котру зміцнює Божа благодать.

Преподобний Ісаакій в миру був багатим торопецьким купцем. З малих років в ньому було помітне прагнення чернецтва. Коли ж наступив слушний випадок, майбутній подвижник роздав своє майно бідним, прийшов до преподобного Антонія Печерського та просив, щоб угодник Божий прийняв його в число ченців. Преподобний Антоній звершив над ним монашеський постриг та нарік йому ім’я Ісаакій.

Святий Ісаакій на стільки розлюбив чернечий подвиг, що почав вести найсуворіше життя. Він затворився у печері, розмір котрої складав лише чотири лікті, і там, в печерному затворі, зі сльозами молився Богу. Їжею для Ісаакія слугувала свята просфора, котру він вкушав лиш через день; спрагу він вгамовував водою в невеликій кількості. І просфору, і воду затворнику приносив Авва Антоній, подаючи їх через невеличке віконце, розміром таке, що в ньому могла поміститися лише одна рука. Преподобний Ісаакій ніколи не лягав на одрі, але сидячи підкріплював свої ослабілі сили короткочасним сном. Так він прожив сім років, ні разу не виходячи зі своєї тісної келії.

Якось присів подвижник відпочити при настанні вечора,  свічка в його келії вже згасла. Але раптово печеру осіяло яскраве світло; до преподобного підійшли два демони, що прийняли вид прекрасних ангелів, та сказали йому:

-          Ісаакіє! Ми янголи, и ось іде до тебе Христос із небесними силами.

Піднявшись, Ісаакій побачив безліч молодих людей, світлих, немов ангели. Біси знову вказали Ісаакію, показуючи на одного зі свого числа:

-          Ось іде до тебе Христос. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять 

святителя Георгія Могилевського

26/13 лютого

p1c0gnmj6d19spsl0tlc178r167k5Народився майбутній святитель в 1717 році в місті Ніжині, в родині українських дворян Кониських.

Навчався в Києво-Могилянській Академії, котру закінчив з відзнакою. В стінах цього учбового закладу Григорій вивчив різні іноземні (польську, грецьку, давньоєврейську, німецьку) мови, а також поетику, філософію, богослов’я, маючи при цьому особливий хист до поезії.

Після закінчення академії Григорій прийняв чернечий постриг з ім’ям Георгій, та був залишений викладачем на кафедрі риторики. В той час він розробив курс поетики на латині; написав драму «Воскресіння мертвих», а також вірші на російській, польській мовах, а також на латині. Від його літературних трудів був у захваті навіть О.С.Пушкін.

З 1747 році майбутній святитель очолив кафедру філософії та одночасно був префектом. З 1751 року він став ректором академії, професором богослов’я. Георгій Кониський вважався найкращим – після Феофана Прокоповича – професором академії в XVIII сторіччі. З 1752 року він був назначений архімандритом Києво-Братського монастиря.

В 1755 році святитель був рукопокладений в сан єпископа та переїхав у місто Могилів. З 1783 року Георгій Кониський стає білоруським православним архієпископом, членом Священного Синоду.

Тоді на території Білорусі, що входила до складу Речі Посполитої, залишалась лише одна православна єпархія з центром в Могиліві. В офіційних кругах Польсько-Литовської держави вирішувалось питання про знищення і цієї ледь уцілілої єпархії.

Радісна зустріч святителя Георгія з могилівською паствою не могла приховати від нього того жахливого занепаду Православної Церкви, що був викликаний багатьма роками гонінь. (подробнее)

Православна Церква

шанує пам’ять  

Святителя Мелетія, архієпископа Харківського

25/12 лютого 

Святитель Мелетій, до постригу в чернецтво Михайло Іванович Леонтович, народився 6 листопада 1784 р. в селі Старі Санжари на Полтавщині, у родині священика.

Спочатку навчався в Полтавському парафіяльному училищі, а потім продовжував навчання в Катеринославській (нині Дніпропетровській) духовній семінарії, яку успішно закінчив у 1808 р. Як здібного вихованця, його було рекомендовано в Петербурзьку Александро-Невську академію. Закінчивши Академію в 1814 р. із ступенем магістра, він був призначений помічником професора Академії на кафедрі грецької мови. ЗО липня 1817 р. Михайла Леонтовича було переведено до Київської духовної семінарії на посаду інспектора та процесора церковної історії та грецької мови. Коли 28 вересня 1819 р. урочисто була відкрита Київська духовна академія, Михайло Іванович Леонтович став її першим інспектором.

11 лютого 1820 р., напередодні свята дня пам’яті святителя Мелетія Антіохійського, здійснилася його давня мрія — постриг у чернецтво. У соборному храмі Києво-Братського монастиря він був пострижений у ченці з ім’ям Мелетій. Постриг відправив Київський митрополит Євгеній (Болховітінов, який висвятив його в сан ієродиякона й ієромонаха).

Через рік ієромонах Мелетій був зведений в сан архімандрита й одержав призначення на посаду ректора Могилянської духовної семінарії та настоятеля Кутеїнського Оршанського монастиря. Так почалася його самостійна педагогічна діяльність, де він проявив себе як прекрасний адміністратор і високоосвічений педагог. Викладаючи в семінарії догматичне та пастирське богослов’я і будучи морально вимогливим, заслужив пошану і славу «доброї, святої, чудової людини». У серпні 1823 р. його переводять ректором Псковської духовної семінарії, а 24 січня 1824 р. архімандрита Мелетія призначають на посаду ректора Київської духовної академії. (подробнее)

<>

Джерело: http://news.church.ua

Православна Церква шанує

пам’ять святої благовірної

княгині Анни Новгородської.

23/10 лютого 

Свята благовірна княгиня Анна Новгородська, була дружиною святого благовірного князя Ярослава Мудрого. подробнее)

Православна Церква шанує

пам’ять обрітення мощей святителя Тихона,

патріарха Московського і всієї Русі  (1992)

22/9 лютого

У минулому в нашій країні було багато святих. Ці подвижники благочестя були обранцями Божими, але свої, кажучи сучасною мовою, надприродні здібності отримували за власні чесноти. Святим міг стати і пастух, і архієпископ – для Господа не має значення рівень освіти і соціальний статус, для нього важливі тільки чистота людського серця, непорочність помислів, щирість здійснення добрих справ. Ось і патріарх Тихон Московський, який зробив величезний внесок у розвиток РПЦ теж був зарахований до лику Божих угодників.

kalendar001Святитель Тихон (в миру – Василь Іванович Белавін) з`явився на світ 19 січня 1865 року. Місцем його народження стало село Клин, що розташовувалося в Торопецком повіті Псковської області, тоді – губернії. Батьком майбутнього служителя Господнього був священик. Це і зіграло значну роль в подальшому виборі Василем Івановичем життєвого шляху. Батько часто брав маленького сина в храм, на службу. Не дивно, що, коли Василь вступив в пору юності, він відправився на навчання в Торопецке духовне училище. Потім була Псковська духовна семінарія і нарешті, завершальним етапом стала Петербурзька духовна академія. В останньому закладі майбутній святитель провчився до 1888 року.

Василь відрізнявся великою кількістю позитивних якостей. Це і скромність, і готовність завжди прийти на допомогу, і доброзичливість. Завдяки настільки багатою на чесноти натурі майбутній патріарх мав чимало друзів, як в семінарії, так і в подальшій за нею академії. Причому товариші Василя Івановича ніби передбачали його подальше просування по духовним сходам: жартома називали благодушного юнака «архієреєм», а  інші приятелі – «патріархом».

Основний розвиток кар`єри Тихона почався після закінчення академії. Протягом трьох з половиною років він виконував обов`язки викладача в Псковській духовної семінарії. (подробнее)

Православна Церква шанує пам’ять 

преподобного Вукола єпископа Смирнського

19/6 лютого

kalendarПреподобний Вукол, єпископ Смирнський, учень святого апостола й євангеліста Іоанна Богослова яким і був  поставлений першим єпископом Смирнської Церкви (Мала Азія). (подробнее)

Православна Церква шанує пам’ять 

великомученика  Феодора Стратилата

21/8 лютого

kalendar001Святий Федір (Феодор) походив з міста Евхаіт (в Малій Азії, нині Туреччина) і був воєводою (грецькою – «стратилат») в місті Гераклії, поблизу Чорного моря. (подробнее)

Православна Церква шанує пам’ять 

святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського

18/5 лютого

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився в Подільському краї  на початку 30-х років XVII століття. Має дворянське походження із древнього роду  Полоницьких-Углицьких. Його  батьками були ієрей Микита та Марія. Ім’я, дане святителю Феодосію при хрещенні, залишилося невідомим.

Юнаком він вступив у духовне училище, так звану Києво – Братську  колегію, при Київському Богоявленському монастирі. Навчальні роки остаточно допомогли визначитися стосовно чернечого подвигу. Вільний від занять час юнак  віддавав молитві, читанню Святого Письма та роздумам на богословські теми.

Після отримання освіти майбутній святитель прийняв постриг у Києво-Печерській Лаврі й був названий Феодосієм у честь преподобного Феодосія Печерського.

У 1664 році його призначили настоятелем знаменитого Києво – Видубицького  монастиря. Незадовго  до того ця обитель знаходилася в руках уніатів, які привели її в руйнівний стан. Святий Феодосій зі старанністю взявся за справу, завдяки своїй енергії та працьовитості, швидко відновив іночеське життя у Видубицькому монастирі.

Згодом, коли єпископ Лазар був призначений місцеблюстителем Київської митрополії, святого Феодосія він призначив своїм намісником у Києві, а сам залишався в Чернігові. У цьому званні святий Феодосій брав активну участь у багатьох церковних подіях. У 1688 році Феодосій був призначений архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря замість померлого архімандрита Іоанікія (Галятовського).

У 1692 році 11 вересня святий Феодосій був урочисто хіротонісаний в Успенському соборі Кремля в сан архієпископа Чернігівського. Владика особливо дбав про духовне просвітництво своєї пастви, підтримував існування друкарні в Чернігові  яка видала багато богослужбових книг, саме тому  за роки його управління єпархією, помічається особливий духовний підйом та розвиток чернецтва. (подробнее)

Наш адрес:
ул. Церковная, 4
г. Кривой Рог
Днепропетровская обл.
50000 Украина
Наш телефон:
(0564) 93-83-69
Наш e-mail:
consistoria@meta.ua

 



Управление Выйти Обратная связь