- Криворізька єпархія - http://www.eparhia.com.ua -

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ АРХІЄПИСКОПА КРИВОРІЗЬКОГО ТА НІКОПОЛЬСЬКОГО ЄФРЕМА

Різдво Христове [1]

«Таємно народився у вертепі, але небо Тебе всім проповідало, зірку зробило устами, Спасе, і волхвів до Тебе привело, які вірою вклонилися Тобі: з ними ж помилуй нас».
(Тропар Навечір’я Різдва Христового по 3-ій паримиї)

Возлюблені у Господі отці, брати і сестри!

Різдво Христове воістину таїнство, найбільше зі всіх таїнств, яке до наших днів займає центральне місце в умах великих мислителів світу.

Після гріхопадіння прабатьків і засудження їх у поті лиця обробляти землю, невід’ємною надією людини, яка стала основою її совісті, стало Божественне Одкровення про те, що «сім’я Жени зітре главу змія» (Буття 3, 15), і що в майбутньому Месія відновить її первообраз.  До втілення Сина Божого совість і розум людини у своїх високих почуттях не припиняли нудитися, тужити, вірити і сподіватися на своє духовне оновлення, відновлення союзу із Творцем. І чим ближчим ставав той час, тим гостріше відчувалася ця потреба. Однак, не тільки людина линула до свого Творця, а й Бог, як люблячий Отець, через Боговдохновенних пророків наближав людину до цього найбільшого таїнства. Ще при царі моавитському Валаку Валаам прорікав: «Я бачу Його, та не тепер, дивлюся на Нього, та Він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається жезл із Ізраїля». (Числа 24, 17).

Про Різдво Христа Спасителя від Діви з особливою ясністю пророкував святий пророк Божий Ісаія: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і дадуть ім’я Йому: Еммануїл (Іс. 7, 14), – і далі, – Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і дадуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь світу» (Іс. 9, 5).

Час приходу в світ Месії звістив пророк Даниїл: «Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть підтверджені видіння й пророки, і щоб помазати Святе святих» (Дан. 9, 24), що згодом і збулося із вражаючою точністю передбаченого часу.

Що Христові належало народитися у Віфлеємі Юдейському, читаємо у книзі святого пророка Міхея: «А ти, Віфлеєме-Єфрафе, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних» (Міх. 5, 1). І через багато століть, користуючись безсумнівною достовірністю цього пророцтва, Ірод-цар послав своїх воїнів у Віфлеєм, щоб вбити Богонемовля, але промисел Божий не дав йому звершити це підступне злодіяння.

Коли ж надійшов час здійснення всіх пророцтв, «шостого місяця від Бога був посланий Ангел Гавриїл у галілейське місто, на ім’я Назарет, до Діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до Неї, промовив: Радій, Благодатна, Господь з Тобою!… І ось Ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ім’я Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього назветься» (Лк. 1, 26 – 28, 31 – 32).

Найвеличніша подія Різдва Христового відбулася, як про неї було звіщено старозавітними пророцтвами, що тепер неодноразово згадується у церковних піснеспівах, які прославляють це всесвітнє свято, «небо Тебе всім проповідало», а в саму святу ніч – «зірку зробило устами, Спасе, і волхвів до Тебе привело, які вірою вклонилися Тобі».

Нині ж ми, улюблені, перебуваємо в цю святу ніч вже не в переддень сподівання, а в храмі здійсненого торжества, де люди і небожителі ангели об’єднані в царстві Божого миру і любові, «єдиними устами» возносять похвальний гімн «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2, 14).

Різдво Христове – не просто людське сказання, а вікова історія Божественного Одкровення, з глибоким хвилюванням пережита світом в усі віки: переконливий процес великого благовоління Отця Небесного в посланні Свого Єдинородного Сина занепалому людству.

Ось чому Різдво Христове, яке відбулося в убогій печері, наповнило світ надзвичайною радістю.

Небесний Творець дарував роду людському усі скарби землі. Він навіть послав Свого Єдинородного Сина омити Його Пречистою Кров’ю всі наші беззаконня. Здавалося б, з якою вдячністю і любов’ю ми маємо благоговіти перед Ним. Але з часу цієї таємничої події світ багаторазово наповнювався горем, сльозами і пролиттям людської крові, а в наші дні – на межі загрози всезагального знищення, не з причини недостатньої милості Божої до людини, а від зневаги і презирства людини до цієї милості. Іноді з болем доводиться чути, що жити по Заповідях Божих в християнській моралі: зберігати моральний побут родини, не заподіювати ближньому зла, не захлинатися у людській крові – це нудно і монотонно. Ось причина усіх беззаконь, здійснюючи які людина занурює себе у безодню бід, ще й звинувачує в цьому Бога лише тому, що їй не хочеться жити по Його святій волі, по закону, який даний людині, щоб на землі царював мир, а в людях добра воля.

Возлюблені! Кому дороге світло Віфлеємської зірки – як східні мудреці, з трепетом душевним слідуйте за ним, воно вкаже вам шлях до спасіння, яке Отець Небесний «приготував перед всіма народами» (Лк. 2, 31). Для кого священне євангельське благословення Богонемовляти, з упованням влаштовуйте в ньому своє життя, щоб все наше душевне, прекрасне і щире принести на вівтар служіння нашим близьким, і це буде найцінніший даром Богонемовляті-Христу, Який віддав Себе Самого для нашого спільного блага, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне… щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3, 16 – 17).

З цими побажаннями молитовно прошу для всіх вас, возлюблені, небесного благословення і великої милості Божої в прийдешньому Новолітті благості Господньої.

Нехай дарує Господь Церкві Своїй святій благодать та єдність, землі нашій – мир і благовоління, а між людьми – добрую волю та братерську любов.

Амінь.

ЄФРЕМ, БОЖОЮ МИЛІСТЮ
АРХІЄПИСКОП КРИВОРІЗЬКИЙ ТА НІКОПОЛЬСЬКИЙ

РІЗДВО ХРИСТОВЕ
    2012 – 2013 рр.